Гендерная политика

Отож, що насправді означає ґендерна політика? В Україні ґендерна політика подається, як рівність прав жінок і чоловіків. 8 вересня 2005 року було прийнято закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-ІV у якому були закладені основи гендерного законодавства.[2] В 2005 році, коли депутати схвалювали цей закон, термін «гендер» розумівся як рівні права жінок і чоловіків.

Однак, Закон містить і таке формулювання у статті 2: «Якщо міжнародним договором України,…встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору».

31 березня 2010 року Україна схвалила Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо заходів для подолання дискримінації на підставі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Зокрема, Парламентська Асамблея Ради Європи пропонує надати ЛГБТ-особам ті ж самі права і обов’язки, що мають гетеро сексуальні пари, а також надати їм статус „найближчих родичів”, тобто подружжя.

Сьогодні з точністю знаємо, що термін «гендер» має зовсім інше значення, а саме «соціальна стать» особи, тобто стать, яку людина сама собі вибере. (посилання можна зробити на підручник Основи культури гендерної рівності ст..13 Рекомендований Мін.освіти). Також Резолюція Парламентської асамблеї ради Європи №1728 «Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності» проголошує, «що сексуальна орієнтація, вміщує в собі гетеро сексуальність, бісексуальність і гомосексуальність». Тобто, згідно нового розуміння терміну «гендер» випливає, що не важливо, ким людина народжується, але ким вона себе відчуває (гетеросексуалом, бісексуалом, гомосексуалістом, лесбіянкою, транс ґендерною особою).

Головна ціль гендерної ідеології є узаконення одностатевих шлюбів, усиновлення дітей гомосексуалістами та впровадження гомосексуалізму в програму сексуального виховання дітей в школах. Гендерне розуміння сім’ї гостро протирічить Сімейному Кодексу, який дає визначення сім’ї як зв’язок між чоловіком і жінкою, гарантуючи батьківські права на виховування дітей. Тут доходить до різкого конфлікту між класичним поглядом на людину, її статі та гендерним поглядом. Це боротьба між природним баченням, випробовуваним тисячоліттями, та протиприродним – збоченим, яке приносить внутрішній розклад людини. В кінцевому результаті гендер протирічить християнській вірі та її моралі. Інституція сім’ї в Україні вважалася завжди святою.

В Посібнику для журналістів – практиків «Гендерний погляд-2» можемо прочитати: «Гендерна ідентичність визначає, наскільки кожен індивід ідентифікує себе як чоловік, жінка або якесь поєднання того чи іншого» В ідеології гендеру материнство – це лише одна із форм рабства.

Гендерна ідеологія:

- бореться зі здоровим глуздом тому, що заперечує біологічні, психологічні і соціальні відмінності між чоловіком і жінкою;

- бореться проти жінок тому, що нав’язує переважання чоловікоподібного образу жінки, що його популяризують феміністки, і знецінює фізично і морально материнство;

- бореться проти традиційної сім’ї, бо ідеологічно, соціально і фізично руйнує основи її існування

Уже сьогодні в офіційних документах в Америці заборонено вживати слова «тато» та «мама» та замість них рекомендують використовувати слова «батько один» та «батько два».

Згідно ґендерної ідеології, дитина має «право» вибрати собі стать сама. Наприклад, в українському підручнику «Ґендерні стандарти сучасної освіти» вказано, що «чоловіками і жінками не народжуються, а ними стають».

Ґендерна політика впроваджується разом з системою ювенальної (кримінальної) юстиції під назвами: «Права жінок та дітей в Україні», «захист прав дітей», «боротьба з домашнім насильством», «торгівля дітьми». Під домашнім насильством розуміється будь-який прояв виховання батьками своїх дітей. Згідно рекомендацій Організації Об’єднаних Націй Україна має створити систему так званого захисту прав дітей у повній відповідності до Паризьких принципів, що передбачає створення окремого незалежного національного механізму для забезпечення комплексного і систематичного моніторингу прав дітей, а також визнати пріоритетом ліквідацію усіх форм насильства, приділяючи особливу увагу гендерним питанням. [8]. Це означає, що якщо хтось із батьків, після впровадження гендерних підходів в освіту, захоче відмовитись від такого, так званого навчально-виховного процесу, з релігійних переконань, то отримає відмову, оскільки такий крок батьків буде розцінюватись, як дискримінація дітей – гендерне насильство.

Ювенальна (кримінальна) юстиція – своїм центральним інститутом має спеціалізовані ювенальні суди. Ювенальний суд є тим центром, який об’єднує навколо себе інші установи і програми ювенальної юстиції (служба пробації, програми відновного правосуддя, профілактичні програми).

Кабінет Міністрів України розпорядженням N 1039-р з від 12 жовтня 2011 р. затвердив План заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, який передбачає створення служби пробації  у 2012 році, а також внесення змін до кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зокрема, в частині здійснення кримінального судочинства щодо неповнолітніх.[9]. Підписана Концепція кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні спрямована на формування підґрунтя для розвитку кримінальної юстиції у напрямку пропагування інститутів звільнення особи від кримінальної відповідальності, якими є програми відновного правосуддя. Йдеться про спеціалізоване кримінальне правосуддя у справах неповнолітніх, ідея якого полягає у тому, що правопорушник важливіший, ніж саме правопорушення, а тому в більшості випадках залишається без наказаним.

Відмінність відновного правосуддя від існуючих механізмів звільнення від відповідальності у зв’язку із примиренням та дійовим каяттям полягає у тому, що у вказаних процедурах відсутній медіатор-посередник, який би був наділений нормативними актами певними функціями і міг би посилатись на закон, як на підставу своєї діяльності.

Служба пробації – це інспекція нагляду, до якої суд зобов’язаний звернутись при розгляді будь-якої справи і на основі їх характеристики прийняти рішення щодо правопорушника.[10] Інспектори ювенальної пробації втручаються повністю у виховний процес батьків по відношенню до своїх дітей, особистісті відносини між дітьми та батьками.

Правопорушниками по відношенню до своїх дітей, згідно ювенальних стандартів, можуть бути батьки, які здійснюють економічне насильство над дітьми. Під економічним насильством тут розуміється позбавлення постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має право.

Є нові проекти підручників Наприклад, Стан системи попередження насильства в сім’ї в Україні: правові, соціальні, психологічні та медичні аспекти», «Ефективне запобігання та реагування на випадки насильства в сім’ї. Методичний посібник для тренерів з проведення тренінгів для дільничних інспекторів міліції»;

«Проблема насильства в українських сім'ях. Соціологічне опитування». В одному з цих підручників сказано, що принциповою різницею між поняттям насилля в сім’ї в укр. законодавстві та в зарубіжних країнах, є те, що в зарубіжних країнах поняття насилля є більш ширшим, і запропоновано включити в поняття насилля в сім’ї наступні елементи:

- Коли дитина сумна, плаче, недостатня вага (в підручнику подано навіть скільки дитина в якому віці має важити, в іншому випадку буде підпадати під спостереження),

- Якщо батьки не дозволяють будь-кому оглядати свою дитину,

Наприклад в таких місцях, як руки, шия, тощо. Тут вже можна говорити про педофілію.

Що цікаво вже є і зразки-протоколів, як їх правильно оформляти на батьків.

Взято випадки насилля в сімї, які в нас ще не діють, а посилання на укр.законодавство. Все це робиться з надією, що ніхто не буде вникати в ці деталі. Тому зараз дуже важлива є просвіта людей і практичні поради, що робити.

На Україні, де проблема бідності стоїть дуже гостро, дітей, згідно з таких норм, можна відбирати у більшості населення Ця система законодавства для неповнолітніх по всьому світу призводить до людських трагедій, руйнування інституту сім’ї, стрімкому зростанню молодіжної злочинності.

Така система призведе лише до втрати авторитету батьків у вихованні своїх дітей, розбещеності малолітніх, буде сприяти збільшенню доносів на батьків та педагогів через телефони гарячої лінії або спеціально вишколених учнів – волонтерів – омбудсменів. Прикладом є пілотний проект від 01.09.2011 року в місті Дніпропетровську, де омбудсменом стала неповнолітня дівчинка.

Зарубіжний досвід функціонування ювенальної юстиції показує, що страх батьків перед загрозою позбавлення власних дітей призводить до того, що вони не ризикуватимуть створювати багатодітні сім’ї, які найбільш вразливі для органів ювенальної пробації. Очевидно, що усі ці явища мають одну загальну ознаку – будь-яке з них призводить до зменшення народжуваності.

Принциповою відмінністю національного законодавства з захисту прав дітей від запропонованих рекомендацій комітету ООН є те, що міжнародні договори дістануть пріоритет над національним законодавством у разі виникнення суперечностей між ними.

Світова історія знає чимало прикладів, коли відступ від моральних законів призводить квітучі цивілізації до неминучої загибелі. Трагедія країн, які узаконюють гендерну ідеологію та систему ювенальних стандартів, полягає в тому, що втрачаючи свою християнську сутність, вони втрачають і моральну систему координат. Зникає саме поняття «добра» і «зла», знищується розуміння того, що є «добрим» і що «поганим», нівелюється інститут сім’ї.

Основною метою нових світових реформ є знищення суспільного інституту сім’ї. Українське суспільство повинно міцно берегти цілісність традиційної сім’ї; моральні і духовні традиції, які будувалися віками. Лише у сім’ї, як джерелі продовження життя нації, є запорука гідного виховання українських дітей.

 

 

Як себе захистити, дітей та педагогів:

- Створювати організації (за участю батьків, педагогів, молодіжні та батьківські рухи)

- Писати листи зараз, щоб заборонити гей-паради

- Обов’язково контролювати, щоб не допустити факультативних курсів в школах, дошкільних закладах. Писати листи відмови батькам від таких курсів,і для підтримки педагогів, у випадку, якщо їх під тиском будуть заставляти впроваджувати такі речі. Самі ж батьки мають стати на захист і педагогів і дітей.

- Роздавати правдиві інформаційні листівки

- Педагогам обов’язково провести виховну годину з батьками про ці всі речі. Зааохочувати їх до створення спільних організацій. Піднімати ці питання хоча б 1 раз в місяць на нарадах, включаючи останні зміни,які будуть в законах. Інформацію я буду Вам надсилати.

- Запропонувати їм залишити Вам свої контакти для розсилки інформації з даних питань і тел. для швидкого реагування на ці проблеми.

- Організовувати мирні маніфестації на знак протесту по впровадженню гендеру, юю, та запланованого гей-параду.

- Недопускати у школи ГО «Жіночі перспективи», «Ла Страда», які повністю просовують гендершизофренію. І зараз проводять тренінги по всіх регіонах України, особливо це стосується сільської місцевості.

- Не підтримувати жодних інформаційних листів для розповсюдження Фонду «Відродження, Сороса», який фінансує всі ці програми в Україні та поза її межами.

- Зараз хочуть внести зміни в історію та ввести курс «Толерантність». Це основні предмети на яких за кордоном іде пропаганда гомосексуалізму. Також не допустити впровадження таких курсів толерантності. В рекомендаціях про заборону дискримінації за гендерною ідентичністю та сексуальною орієнтацією і передбачено впровадження таких курсів.

- В окремих регіонах для пропаганди і лобіювання інтересів по впровадженню гендеру та юю залучають центри зайнятості. Більшість працівників цих закладів, напевно, навіть не знає в якій брудній справі бере участь

 

 

 

Наши контакты

icon_phone

+38 (050) 927-61-74

icon_email

andre32mech@yandex.ru

icon_address

г. Николаев, ул. 1-я Слободская, 122/2 (цокольный этаж)

icon_time

Начало воскресного служения - 11.00

Блог проповедника